迷风
词语解释
迷风[ mí fēng ]
⒈ 谓奢靡的风气。
引证解释
⒈ 谓奢靡的风气。
引唐 司空图 《成均讽》:“而大璞久雕,迷风益扇;浮音薄思,雅曲沉英。”
猜您喜欢
- mí rán cóng fēng靡然从风
- mí wù迷骛
- jì huì fēng yún际会风云
- kǒu fēng口风
- ēn fēng恩风
- píng fēng jìng làng平风静浪
- fēng hé rì nuǎn风和日暖
- shùn fēng顺风
- fēng qīng bì jué风清弊絶
- fēng lǜ风律
- wàng fēng wǎ jiě望风瓦解
- fēng xíng cǎo cóng风行草从
- zhèn fēng振风
- zhāo fēng qí招风旗
- cān fēng sù yǔ餐风宿雨
- dà fēng gē大风歌
- lián fēng廉风
- shí yǔ wǔ fēng十雨五风
- fēng lài风癞
- léi lì fēng xíng雷厉风行